бони
БО́НИ, ів, мн. (одн. бон, а, ч.), мор. Плавуча огорожа, що застосовується при лісосплаві, а також плавучі загородження, що перешкоджають ворожим кораблям проходити з моря в гавань.
У суцільній темряві катери — підривники бонів — непомітно для противника проникли в бухту (Ткач, Крута хвиля, 1956, 264).
Словник української мови (СУМ-11)