бонна
БО́ННА, и, ж., заст. У дореволюційній Росії — вихователька, переважно з іноземців, яку наймали до дітей у дворянських і буржуазних сім’ях.
Вона хотіла, щоб татко найняв до нього бонну (Коцюб., II, 1955, 246);
Катруся мала приходити тоді, коли Ядзя захоче з нею побавитись та надоїсть їй французька бонна (Кобр., Вибр., 1954, 87).
Словник української мови (СУМ-11)