бора
БО́РА́, бо́ри́, ж.
Дуже сильний, поривчастий холодний вітер, що дме в приморських місцевостях з гір.
Коли це схопилась бора. Грім розлігся, залунав (М. Старицький);
Кораблі щодуху намагаються втекти – з борою жарти погані (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)