борт
БОРТ, ч.
1. род. у. Бокова стінка судна, літака і т. ін.; бічна частина палуби.
Черпаючи бортом воду, ледве-ледве доліз він [пароплав] до Севастополя (Леся Українка);
Уже дерев'яна щогла починає хилитися набік, і разом з нею схиляється борт рибальського судна (А. Шиян);
Матроси, всі в білому, стояли на бортах, наче мармурові статуї (В. Кучер).
2. род. у. Невисока стінка кузова автомашини.
До машини підійшов Іван. Взявся за борт (А. Головко);
Сава перехилився через борт машини, глянув уперед (О. Бердник).
3. род. а. Край одягу, капелюха.
Він ішов один, поклавши за борт кітеля руку (В. Кучер);
Досить нетривкою була чоловіча мода на костюми з широкими подвійними бортами (з газ.).
4. род. у, розм. Літак.
Протягом години аеропорт прийняв борт із біженцями (з газ.).
(1) За борт – у воду.
На ньому [Голубці] загорілась одежа, спалахнуло на голові волосся, а він, пересилюючи біль, усе скидав і скидав бомби за борт (В. Кучер);
Кла́сти на бік (на борт) див. кла́сти;
(2) На борту́ корабля́ (літака́, раке́ти і т. ін.) – на кораблі (літаку, ракеті і т. ін.).
Андрієві штурман уявлявся на борту крейсера – гордий штурман на борту гордого крейсера (І. Багряний);
Люто відплатили запорожці яничарам за смерть своїх товаришів – жодного не залишили на борту галери, всіх .. жбурнули в розшаліле море (С. Тельнюк);
Наукова апаратура, встановлена на борту ракети, функціонувала нормально (з газ.).
◇ [Викида́ти / ви́кинути] за борт див. викида́ти;
(3) За бо́ртом, зі сл. бути, опинитися і т. ін. – осторонь від якоїсь справи, заняття і т. ін., без активної участі в чому-небудь.
Всі працюватимуть – сталевари, ливарники, пресувальники, а от Сахно, як він сам про себе казав, опиниться за бортом (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)