борт

БОРТ, ч.

1. род. у. Бокова стінка судна; бічна частина палуби.

Черпаючи бортом воду, ледве-ледве доліз він [пароплав] до Севастополя (Л. Укр., V, 1956, 219);

Уже дерев’яна щогла починає хилитися набік, і разом з нею схиляється борт рибальського судна (Шиян, Гроза.., 1956, 570);

Матроси, всі в білому, стояли на бортах, наче мармурові статуї (Кучер, Чорноморці, 1948, 21).

За борт — у воду.

На ньому [Голубці] загорілась одежа, спалахнуло на голові волосся, а він, пересилюючи біль, усе скидав і скидав бомби за борт (Кучер, Дорога.., 1958, 125);

За бо́ртом — у воді.

— Хто за бортом?! — Матрос першої статті Блоков Пилип, — доповідає вахтенний офіцер (Довж., Зач. Десна, 1957, 449);

На борту́ корабля́ (літака́, раке́ти і т. ін.) — на кораблі (літаку, ракеті і т. ін.).

Наукова апаратура, встановлена на борту ракети, функціонувала нормально (Рад. Укр., 13.I 1959, 4).

◊ Ви́кинути за борт — відкинути як непотрібне.

Людську мисль і почуття орлине Ніхто й ніщо не викине за борт (Рильський, II, 1946, 8);

Залиша́тися (перебува́ти і т. ін.) за бо́ртом — стояти осторонь від чогось, бути усунутим від участі в чому-небудь.

Всі працюватимуть — сталевари, ливарники, пресувальники, — а от Сахно, як він сам про себе казав, опиниться за бортом (Собко, Біле полум’я, 1952, 140).

2. род. у. Невисока стінка кузова автомашини і т. ін.

До машини підійшов Іван. Взявся за борт (Головко, І, 1957, 423).

3. род. а. боковий край у посуді.

Якщо на бортах посуду є рисунок, то страва і гарнір не повинні закривати його (Технол. пригот. їжі, 1957, 242).

4. род. а. Край одягу, капелюха.

Він ішов один, поклавши за борт кітеля руку (Кучер, Чорноморці, 1956, 22).

Значення в інших словниках

1. борт — борт (108) — спеціальний паз; гніздо; [MО,VI]  Словник з творів Івана Франка
2. борт — Коли в родовому відмінку іменника борт варто вживати закінчення -у, а коли -а? Якщо йдеться про бік судна, автомобіля та іншого транспортного засобу, ставимо -у. Біля борту (наголос на першому складі) машини.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
3. борт — борт 1 іменник чоловічого роду одягу, посуду борт 2 іменник чоловічого роду судно  Орфографічний словник української мови
4. борт — (судна) облавок, (човна) з. крило.  Словник синонімів Караванського
5. борт — [борт] -ту, ор. (за) бортом, м. (на) боурту/ борт'і, мн. борти, боурт'іў два бортие (судно)  Орфоепічний словник української мови
6. борт — Борт — bort(1) — Boоrt(1), Bort — 1) Зернисті аґреґати кристалів алмазів. 2) У відношенні до кар’єру — **pit edge, flank of an open cast — *Tagebaugrenze, Tagebaurand, Tagebauwand — бічна стінка, напр., борт кар’єру.  Гірничий енциклопедичний словник
7. борт — ч. 1》 род. -у. Бокова стінка судна; бічна частина палуби. 2》 род. -у. Невисока стінка кузова автомашини і т. ін. 3》 род. -а. Боковий край у посуді. 4》 род. -а. Край одягу, капелюха. 5》 Огорожа хокейного майданчика. 6》 спец. Корабель, авіалайнер.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. борт — 1. (корабел.) облавок 2. (одягу) вилог, омет, пола  Словник чужослів Павло Штепа
9. борт — БОРТ, ч. 1. род. у. Бокова стінка судна, літака і т. ін.; бічна частина палуби. Черпаючи бортом воду, ледве-ледве доліз він [пароплав] до Севастополя (Леся Українка); Уже дерев'яна щогла починає хилитися набік...  Словник української мови у 20 томах
10. борт — (-у) ч.; арм. Те саме, що бетономішалка. Балабін.  Словник жарґонної лексики української мови
11. борт — I (голл. boord, нім. Bord) 1. Бокова стінка, бік судна, вантажного автомобіля, відкритого товарного вагона. 2. Передній край одягу з ґудзиками й петлями. II (голл. boort) сірі або чорні алмази з дефектами і неправильної форми зростки алмазів, що їх використовують для технічних цілей.  Словник іншомовних слів Мельничука
12. борт — Бічна стіна (бік) судна, що тягнеться від носа до корми.  Універсальний словник-енциклопедія
13. борт — викида́ти / ви́кинути за борт кого, що. Відмовлятися від кого-, чого-небудь як від непотрібного, непридатного і т. ін. Не варто викидати за борт і один з найстарших різновидів фантастики з його роллю популяризатора наукових знань.  Фразеологічний словник української мови
14. борт — БОРТ (бокова стінка судна), ЛАГ мор.; ОБЛА́ВОК заст. (звичайно про борт невеликого судна). Федя ліг на одну з лав у човні і, перехилившись через борт, потягся губами до води (М. Трублаїні); Глухо плюскотіла за облавком чорна дунайська хвиля (Л. Первомайський).  Словник синонімів української мови
15. борт — 1. Кам'яна межа між шляховим полотном і хідником або газоном. 2. Пасіка для бджіл.  Архітектура і монументальне мистецтво
16. борт — Борт, -та м. = борть. Вх. Зн. 4.  Словник української мови Грінченка