боян
БОЯ́Н, а, ч., поет.
Співець, поет.
Складають нам пісні задумані бояни, ашуги дальніх гір і голубих степів (В. Сосюра);
Міцкевичу, північному бояну, Цей край думок навіяв океан, І ті думки нам передав боян, В сонета вклавши форму бездоганну (П. Дорошко);
Поетом-соловейком, народним бояном назвали гуцули Юрія Федьковича, талановитого виразника їх надій і сподівань (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)