бранний

БРА́ННИЙ, а, е, поет.

Прикм. до брань; воєнний, бойовий.

[Ярослав:] Так, вже знялася бранная тривога, Коні ржуть, почувши дим війни (І. Кочерга);

Спіть, сини мої високочолі, – сон припав метеликом до вій... Вже пора. Уже на браннім полі розгулявся, запалав двобій... (С. Крижанівський).

Значення в інших словниках

1. бранний — бра́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. бранний — -а, -е. Прикм. до брань; воєнний, бойовий. Бранне поле.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бранний — БОЙОВИ́Й (пов'язаний з виконанням воєнних дій, веденням бою); ВОЄ́ННИЙ (стосовний до ведення війни); БРА́ННИЙ заст., поет., уроч., РА́ТНИЙ заст., поет., уроч.  Словник синонімів української мови
4. бранний — БРА́ННИЙ, а, е, ц.-с. Прикм. до брань; воєнний, бойовий. [Ярослав:] Так, вже знялася бранная тривога, Комоні ржуть, почувши дим війни (Коч., III, 1956, 102); Спіть, сини мої високочолі, — сон припав метеликом до вій… Вже пора.  Словник української мови в 11 томах