бранний
БРА́ННИЙ, а, е, ц.-с. Прикм. до брань; воєнний, бойовий.
[Ярослав:] Так, вже знялася бранная тривога, Комоні ржуть, почувши дим війни (Коч., III, 1956, 102);
Спіть, сини мої високочолі, — сон припав метеликом до вій… Вже пора. Уже на браннім полі розгулявся, запалав двобій… (Криж., Гори.., 1946, 94).
Словник української мови (СУМ-11)