бренькати

БРЕ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок.

1. Те саме, що дзе́нькати.

Розмова уривалась лише тоді, як бренькав дзвоник на дверях (Ю. Смолич);

Тонко бренькало скло в котрійсь шибці (Я. Гримайло);

Діти стрибають, роялі бренькають, телевізори голосять... (А. Крижанівський).

2. на чому, ірон. Невміло або недбало грати на музичному інструменті.

Панни познайомились і завели веселу розмову; бренькали на гітарі, а потім пішли танцювати (І. Нечуй-Левицький);

Хтось бренькав на балалайці (А. Шиян).

Значення в інших словниках

1. бренькати — бре́нькати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. бренькати — (- дзвоник) дзенькати, бренькотіти; (на гарфу) бринькати, бряжчати.  Словник синонімів Караванського
3. бренькати — -аю, -аєш, недок. 1》 Утворювати короткі дзвенячі звуки; дзенькати. 2》 на чому. Невміло або недбало грати на музичному інструменті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бренькати — (на муз. інструменті) бренькотати, бренькотіти, бреньчати, бриньчати, побренькувати, триндикати, тринькати див. брязкати; грати; дзвеніти; звучати; обманювати  Словник синонімів Вусика
5. бренькати — ГРА́ТИ (на чому, на що, у що й без додатка — відтворювати що-небудь на музичному інструменті — про людину; що, чого, з кого — відтворювати якийсь музичний твір; володіти музичним інструментом), ВИГРАВА́ТИ на чому й без додатка; МУЗИ́ЧИТИ...  Словник синонімів української мови
6. бренькати — Бре́нькати і бри́нькати, -каю, -каєш бри́нькати і бре́нькати, -каю, -каєш, -кають  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. бренькати — БРЕ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Утворювати короткі дзвенячі звуки; дзенькати. Розмова уривалась лише тоді, як бренькав дзвоник на дверях (Смолич, V, 1959, 201); Тонко бренькало скло в котрійсь шибці (Грим, Син.., 1950, 122). 2. на чому.  Словник української мови в 11 томах
8. бренькати — Бренькати, -каю, -єш гл. 1) = бринькати. Рудч. Ск. І. 18. 2) = брехню завдавати [брехня]. Св. Л. 288.  Словник української мови Грінченка