бригадирство

БРИГАДИ́РСТВО, а, с., розм.

Посада бригадира (у 1 знач.); коло його обов'язків.

На цю заяву Василь .. доводив, що йому рано думати про бригадирство (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. бригадирство — бригади́рство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. бригадирство — -а, с. Посада бригадира (у 1 знач.); коло його обов'язків.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бригадирство — БРИГАДИ́РСТВО, а, с. Посада бригадира (в 1 знач.); коло його обов’язків. На цю заяву Василь.. доводив, що йому рано думати про бригадирство (Ю. Янов., II, 1954, 100).  Словник української мови в 11 томах