брикет
БРИКЕ́Т, у, ч.
Дрібний або пилуватий матеріал, спресований у форму цеглинки, плитки.
Пробували в брикети його [вугільний пил] пресувати, не горить (В. Кучер);
Концентровані комбікорми, кормові брикети тощо краще готувати на спеціальних заводах (з наук. літ.);
Найбільший у Харківській області завод для приготування брикетів для худоби почав працювати на повну потужність (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)