брикет
БРИКЕ́Т, у, ч. Речовина, спресована у форму цеглинки, плитки.
Пробували в брикети його [вугільний пил] пресувати, не горить (Кучер, Чорноморці, 1956, 73);
Концентровані (комбікорми, кормові брикети тощо) краще готувати на спеціальних заводах (Колг. Укр., 1, 1958, 31).
Словник української мови (СУМ-11)