брикатися
БРИКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. Битися однією або обома задніми ногами (про копитних тварин).
Коли жартують, так хочеш відчути себе молодесеньким лошаком і брикатися (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 480).
2. перен., розм. Виявляти норовистість; упиратися, пручатися; капризувати.
— То словом щирим обізвуся, то гостинця привезу... От моя дівчина й залишила брикатися... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 139);
— А, так ти ще брикатися! — трусонув його Корж (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 52).
Словник української мови (СУМ-11)