бриньчати

БРИНЬЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок.

Ударами по чому-небудь утворювати легкі дзвінкі звуки; бряжчати.

Десь .. бриньчали стиха струни бандури (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. бриньчати — бриньча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. бриньчати — -чу, -чиш, недок. Ударами по чому-небудь утворювати легкі дзвенячі звуки; бряжчати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бриньчати — див. бренькати; брязкати; грати  Словник синонімів Вусика
4. бриньчати — БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети — утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИ підсил.  Словник синонімів української мови
5. бриньчати — Бреньча́ти і бриньча́ти, -ньчу́, -ньчи́ш, -ньча́ть; -ньчи́, -ньчі́ть бриньча́ти і бреньча́ти, -ньчу́, -ньчи́ш, -ньча́ть; бри[е]ньчи́, бри[е]ньчі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. бриньчати — БРИНЬЧАТИ, чу, чи́ш, недок. Ударами по чому-небудь утворювати легкі дзвенячі звуки; бряжчати. Десь.. бриньчали стиха струни бандури (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 52).  Словник української мови в 11 томах
7. бриньчати — Бриньчати, -чу, -чиш гл. Бренчать. Бандура горлиці бринчала. Котл. Ен.  Словник української мови Грінченка