бриніння
БРИНІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. брині́ти 1 і звуки, утворювані цією дією.
Він несе в собі весь гомін землі, од тихого бриніння мушки до гуркоту грому (М. Коцюбинський);
Всі .. почули металічне бриніння. З моря йшов літак (М. Трублаїні);
Погляд дівчини торкнувся якоїсь забороненої струни і вона забриніла, озвалася... Він [Андрій] ще спробував утримати оте жагуче бриніння (Г. Колісник).
Словник української мови (СУМ-20)