бриніння
БРИНІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. брині́ти 1 і звуки, утворювані цією дією.
Він несе в собі весь гомін землі, од тихого бриніння мушки до гуркоту грому (Коцюб., І, 1955, 388);
Всі.. почули металічне бриніння. З моря йшов літак (Трубл., II, 1955, 293).
Словник української мови (СУМ-11)