бритоголовий
БРИТОГОЛО́ВИЙ, а, е.
1. З бритою головою.
Праворуч від жінки сидить по-армійському випростаний бритоголовий мужчина в цивільному, за ним – смаглявий військовий з сивиною на скронях (О. Гончар);
На двадцяти шести лавках по чотири гребці, голі до пояса, бритоголові, забиті в кайдани, прикуті до товстезного ланцюга (П. Загребельний).
2. у знач. ім. бритоголо́вий, вого, ч., жарг. Член злочинного угруповання, характерною ознакою зовнішності якого є брита голова.
Я спробував зайняти своє місце, але цей бритоголовий почав пояснювати мені, що повиколює очі (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)