броварник
БРОВА́РНИК, а, ч., заст.
1. Власник броварні.
– Він оженився, здається мені, з донькою якогось багатого броварника? (О. Кобилянська).
2. Робітник броварні.
Серед повстанців в Україні у XVII ст. відзначалась найбільш гноблена частина селян і міська біднота, так звані робітні люди: будники, гуральники, броварники, пастухи (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)