бровко

БРОВКО́, а́, ч., розм.

Собака.

Пройшовши відсіль гонів з двоє... Побачили, що ось лежав У бур'яні бровко муругий (І. Котляревський);

Приятно [приємно] чуть свого гавкучого бровка, Як станеш близитись до рідного кутка (П. Куліш).

Значення в інших словниках

1. бровко — бровко́ іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. бровко — -а, ч., розм. Собака.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бровко — СОБА́КА, ПЕС, ЦУ́ЦИК розм., ГАВКУ́Н розм., ПСИ́НА розм., БРОВКО́ розм., РЯБКО розм., БАРБО́С розм. (дворовий непородистий); ЦЮЦЬКО́ розм., ЦЮ́ЦЯ дит.; ША́ВКА (невеликий кімнатний або дворовий собака); СУ́КА, СУ́ЧКА (самиця).  Словник синонімів української мови
4. бровко — БРОВКО́, а́, ч., розм. Собака. Пройшовши відсіль гонів з двоє… Побачили, що ось лежав У бур’яні бровко муругий (Котл., І, 1952, 134).  Словник української мови в 11 томах
5. бровко — Бровко, -ка м. Кличка собаки съ большими бровями. Kolb. І. 65. Побачила, що ось лежав у бур'яні бровко муругий. Котл. Ен. ІІІ. 38. Отари стережуть бровки кудлаті, гавкущі, злющі. К. МБ. II. 119.  Словник української мови Грінченка