Значення в інших словниках
-
бровко —
бровко́ іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
бровко —
БРОВКО́, а́, ч., розм. Собака. Пройшовши відсіль гонів з двоє... Побачили, що ось лежав У бур'яні бровко муругий (І. Котляревський); Приятно [приємно] чуть свого гавкучого бровка, Як станеш близитись до рідного кутка (П. Куліш).
Словник української мови у 20 томах
-
бровко —
СОБА́КА, ПЕС, ЦУ́ЦИК розм., ГАВКУ́Н розм., ПСИ́НА розм., БРОВКО́ розм., РЯБКО розм., БАРБО́С розм. (дворовий непородистий); ЦЮЦЬКО́ розм., ЦЮ́ЦЯ дит.; ША́ВКА (невеликий кімнатний або дворовий собака); СУ́КА, СУ́ЧКА (самиця).
Словник синонімів української мови
-
бровко —
БРОВКО́, а́, ч., розм. Собака. Пройшовши відсіль гонів з двоє… Побачили, що ось лежав У бур’яні бровко муругий (Котл., І, 1952, 134).
Словник української мови в 11 томах
-
бровко —
Бровко, -ка м. Кличка собаки съ большими бровями. Kolb. І. 65. Побачила, що ось лежав у бур'яні бровко муругий. Котл. Ен. ІІІ. 38. Отари стережуть бровки кудлаті, гавкущі, злющі. К. МБ. II. 119.
Словник української мови Грінченка