бровка

бро́вка

-и, ж.

Те саме, що брівка II.

Значення в інших словниках

1. бровка — бро́вка іменник жіночого роду край канави, дороги  Орфографічний словник української мови
2. бровка — БРО́ВКА, и, ж. Те саме, що брі́вка². Маковей, набивши патронами ріжки, лежав біля самої бровки асфальту (О. Гончар); Шуріпа ішов бровкою понад самою дерезою (І. Рябокляч).  Словник української мови у 20 томах
3. бровка — БРО́ВКА, и, ж. Те саме, що брі́вка². Маковей, набивши патронами ріжки, лежав біля самої бровки асфальту (Гончар, І, 1954, 409); Шуріпа ішов бровкою понад самою дерезою (Ряб., Золототисячник, 1948, 119).  Словник української мови в 11 томах
4. бровка — Декоративний, інколи профільований валик над півциркульним або лучковим отвором. Характерний для середньовічного вірменського, грузинського і давньоруського зодчества.  Архітектура і монументальне мистецтво