броненосець

БРОНЕНО́СЕЦЬ, сця, ч.

1. Потужний військовий броньований корабель, обладнаний далекобійними гарматами.

Вчора ми їздили оглядати один італьянський [італійський] броненосець (Леся Українка).

2. Ссавець, тіло якого вкрите панцирем, утвореним шкірними закостеніннями.

Щитки панцира броненосця зв'язані між собою еластичною тканиною, що дозволяє тварині рухатися (з наук. літ.).

3. мн. Родина ссавців ряду неповнозубих.

Броненосці ведуть нічний спосіб життя, а вдень ховаються в норах (із журн.).

Значення в інших словниках

1. броненосець — бронено́сець іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. броненосець — -сця, ч. Корабель військового флоту, покритий бронею та озброєний далекобійними гарматами; панцерник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. броненосець — див. броньовик  Словник синонімів Вусика
4. броненосець — БРОНЕНО́СЕЦЬ (військовий корабель, облицьований бронею), ПА́НЦИРНИК (ПА́НЦЕРНИК).  Словник синонімів української мови
5. броненосець — БРОНЕНО́СЕЦЬ, сця, ч. Корабель військового флоту, покритий бронею і озброєний далекобійними гарматами. Вчора ми їздили оглядати один італьянський броненосець (Л. Укр., V, 1956, 404); До Одеси прибув броненосець "Потьомкін", і на ньому матроси підняли червоний прапор (Кучер, Чорноморці, 1956, 96).  Словник української мови в 11 томах