бронетанковий
БРОНЕТА́НКОВИЙ, а, е.
Який має на озброєнні танки і самохідну артилерію.
По шляхах рухались бронетанкові частини й маси кінноти козачого корпусу (О. Гончар);
Під час Курської битви були вщент розбиті ударні бронетанкові сили супротивника (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)