бронетранспортер
БРОНЕТРАНСПОРТЕ́Р, а, ч.
Бойова броньована машина підвищеної прохідності для перевезення піхоти на поле бою і для розвідки.
З окопів по бронетранспортерах дружно захльостали станкові й ручні кулемети (В. Кучер);
Ще загудів закривавлений сонцем захід, і з нього .. шалено пролетіли два бронетранспортери (М. Стельмах);
Завмер бронетранспортер, з якого визирав молодий солдат у респіраторі (Ю. Щербак).
Словник української мови (СУМ-20)