бронетранспортер

БРОНЕТРАНСПОРТЕ́Р, а, ч. Бойова броньована машина для перевезення піхоти на поле бою і для розвідки.

З окопів по бронетранспортерах дружно захльостали станкові й ручні кулемети (Кучер, Чорноморці, 1956, 377).

Значення в інших словниках

1. бронетранспортер — бронетранспорте́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бронетранспортер — -а, ч. Бойова броньована машина для перевезення піхоти на поле бою і для розвідки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бронетранспортер — БРОНЕТРАНСПОРТЕ́Р, а, ч. Бойова броньована машина підвищеної прохідності для перевезення піхоти на поле бою і для розвідки. З окопів по бронетранспортерах дружно захльостали станкові й ручні кулемети (В.  Словник української мови у 20 томах
4. бронетранспортер — див. броньовик  Словник синонімів Вусика
5. бронетранспортер — Бойова машина для перевезення особового складу та боєприпасів, а також надання підтримки вогнем під час бою.  Універсальний словник-енциклопедія