бронза
БРО́НЗА, и, ж.
1. Сплав міді з оловом, алюмінієм та іншими металами.
Перед ним Із бронзи литую статую Самого кесаря несуть (Т. Шевченко);
З часом люди .. пізнали різні метали: бронзу, мідь, залізо (І. Франко);
Скульптор .. у думці вже починав ліпити їхні [хлопців] стрункі й по-своєму граціозні постаті, переводив із глини в бронзу (О. Гончар);
Особливістю берилієвої бронзи є те, що деталі, виготовлені з неї, служать надзвичайно довго (із журн.).
2. Художній виріб з такого сплаву.
О росяні квіти на тому кургані! – Ми їх назбирали у чистому полі, Ми їх опустили на бронзу поволі (М. Нагнибіда);
// збірн.
Тут кілька музеїв, скрізь чудовий мармур, бронза (М. Коцюбинський);
– Подивіться, – вела вона, показуючи на етажерку. – Тут порцеляна, майоліка, бронза. Ці хінські статуетки надзвичайно давні (В. Підмогильний).
3. розм. Бронзова медаль за третє місце у спортивних змаганнях, на конкурсі і т. ін.
У фінальному заїзді українці випередили досвідчену команду Великої Британії, а титуловані німці змушені були задовольнитися бронзою (з газ.).
4. перен. Золотисто-коричневий або золотисто-жовтий колір чого-небудь.
Вечірнє сонце обливало їх бронзою заходу (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)