броньований
БРОНЬО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до бронюва́ти²;
// у знач. прикм.
Хлюпотить у бухті мала хвиля, б'ючись в броньовані тіла кораблів (В. Кучер);
В бій, у бій, броньовані колони (А. Малишко);
Суддям, які розглядають справи про злочини, скоєні мафією, надається збройний супровід у броньованих автомобілях під час їх пересування (з газ.);
Спеціальними засобами, що застосовуються для охорони громадського порядку, є протиударні і броньовані щити (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)