броньований
БРОНЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до бронюва́ти 1;
// У знач. прикм.
Хлюпотить у бухті мала хвиля, б’ючись в броньовані тіла кораблів (Кучер, Чорноморці, 1956, 26);
В бій, у бій броньовані колони (Мал., II, 1956, 83).
Словник української мови (СУМ-11)