броньовий
БРОНЬОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до бро́ня́.
Ховаючи обличчя за охоронними щитами, вони [газозварники], краячи сталь, різаками вирізували броньові плити (Донч., III, 1956, 413);
// Покритий бронею.
На сувору війну громадянську, як солдата, у шлях бойовий слюсарі трудового Луганська повели паровоз броньовий (Уп., Вітчизна миру, 1951, 125);
Вранці в місто.. на повному ходу влетів маленький броньовий автомобіль (Собко, Серце, 1952, 71).
Словник української мови (СУМ-11)