броньовик
БРОНЬОВИ́К, а́, ч. Те саме, що бронеавтомобі́ль.
В вибухах, у вирі Йшли броньовики (Сос., Солов. далі, 1957, 105);
Здіймаючи стовп куряви, раз у раз гуркотіли вулицею вантажні авто й броньовики (Донч., VI, 1957, 117).
Словник української мови (СУМ-11)