Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
броньовик —
броньови́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
броньовик —
БРОНЬОВИ́К, а́, ч., заст. Те саме, що бронеавтомобі́ль. В вибухах, у вирі Йшли броньовики (В. Сосюра); Здіймаючи стовп куряви, раз у раз гуркотіли вулицею вантажні авто й броньовики (О. Донченко).
Словник української мови у 20 томах
броньовик —
А, ч., див. бронепоїзд.
Словник сучасного українського сленгу
броньовик —
(-а) ч. 1. мол. Людина з повільною реакцією; дурень. ПСУМС, 10. 2. арм. Труна. ПСУМС, 10.
Словник жарґонної лексики української мови
броньовик —
БРОНЬОВИ́К (спеціальний бойовий броньований автомобіль), БРОНЕАВТОМОБІ́ЛЬ, БРОНЕМАШИ́НА, ПА́НЦИРНИК (ПА́НЦЕРНИК). Кулемети з броньовиків різонули по всіх вікнах (О.
Словник синонімів української мови
броньовик —
БРОНЬОВИ́К, а́, ч. Те саме, що бронеавтомобі́ль. В вибухах, у вирі Йшли броньовики (Сос., Солов. далі, 1957, 105); Здіймаючи стовп куряви, раз у раз гуркотіли вулицею вантажні авто й броньовики (Донч., VI, 1957, 117).
Словник української мови в 11 томах