брунатний
БРУНА́ТНИЙ, а, е.
Коричневий; темно-жовтий.
Оддаль кінський щавель, зруділий на сонці, куривсь брунатним димом (М. Коцюбинський);
Пастушки З брунатними ногами, з торбинками Через плече, махали нам устріч Руками (М. Рильський);
В брунатних берегах ріка багряна мріє (М. Вінграновський);
Цей метелик нагадував листок клена у жовтні – густочервоний, з брунатними цятками (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)