брунатний
БРУНА́ТНИЙ, а, е. Коричневий; темно-жовтий.
Оддаль кінський щавель, зруділий на сонці, куривсь брунатним димом (Коцюб., II, 1955, 215);
Вона йде по асфальту, і брунатні плоди каштанів поблискують біля її ніг (Собко, Граніт, 1937, 175);
Пастушки З брунатними ногами, з торбинками Через плече, махали нам устріч Руками (Рильський, II, 1956, 138).
Словник української мови (СУМ-11)