брьохатися
БРЬО́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм.
1. Те саме, що брьо́хати.
Коні, брьохаючись по заметах та по кучугурах, потомились і стали (М. Коцюбинський);
Гуменний теж цілу ніч брьохався з батареєю до самої дамби, щоб знати, де буде вогнева (О. Гончар);
Коні перестали брьохатися в багнюці й пішли тюпака (Ю. Мушкетик).
2. Плескатися, хлюпатися.
Пере Ганна сорочки, а син купається, пірнає, брьохається, хлюпається, грає, як та риба, в чистій воді (І. Нечуй-Левицький);
В ній [торбі] брьохалась свіжозловлена риба (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)