брьохати
БРЬО́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Поволі рухатися в чому-небудь рідкому, грузькому (воді, болоті, снігу і т. ін.).
Так і брьохав по воді (Сл. Гр.);
В глибоких заметах брьохають коні (М. Коцюбинський);
Він [Андрій Григорович] таки трохи притомився, та де ж: години чотири під дощем і вітром брьохав у мокрій траві (В. Винниченко);
Перед цим за ніч я пройшов чимало кілометрів, перетинав убрід річки, брьохав через болота (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)