брьохати
БРЬО́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм. Поволі рухатися в чому-небудь рідкому, грузькому (воді, болоті, снігу і т. ін.).
Так і брьохав по воді (Сл. Гр.);
В глибоких заметах брьохають коні (Коцюб., І, 1955, 430);
Перед цим за ніч я пройшов чимало кілометрів, перетинав убрід річки, брьохав через болота (Ю. Янов., І, 1954, 71).
Словник української мови (СУМ-11)