брючний

БРЮ́ЧНИЙ, а, е.

Прикм. до брю́ки.

Вона була одягнена в білий брючний костюм і білі черевики, в руці тримала елегантну сумочку (Ю. Мушкетик);

Дипломна колекцiя вийшла дуже цiкавою – нiчнi пеньюари у поєднаннi з сандалiями в античному стилi вперемiж із брючними костюмами в англiйському стилi (із журн.).

Значення в інших словниках

1. брючний — брю́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. брючний — -а, -е. Такий, що включає брюки (про комплект жіночого одягу).  Великий тлумачний словник сучасної мови