будитися
БУДИ́ТИСЯ, буджу́ся, бу́дишся; наказ. сп. буди́ся; недок.
1. Прокидатися від сну, переставати спати.
Коли був добре п'яний, він [Іван] спав твердіше і не будився при її [Ганки] окриках (І. Франко);
Ольга бачила сни, від яких будилася вся облита потом (Я. Галан).
2. перен. Виникати, з'являтися, поставати.
[Принцеса:] Нова вступає в душу сила, одвага в серці будиться, як гляну на се нове життя (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)