будитися
БУДИ́ТИСЯ, буджу́ся, бу́дишся, недок.
1. Прокидатися від сну, переставати спати.
Коли був добре п’яний, він [Іван] спав твердіше і не будився при її [Ганки] окриках (Фр., І, 1955, 92);
Ольга бачила сни, від яких будилася вся облита потом (Галан, Гори.., 1956, 22).
2. перен. Виникати, з’являтися, поставати.
[Принцеса:] Нова вступає в душу сила, одвага в серці будиться, як гляну на се нове життя (Л. Укр., II, 1951, 214).
Словник української мови (СУМ-11)