будуар
БУДУА́Р, у, ч.
Невелика розкішно прибрана кімната багатої жінки для відпочинку і приймання найближчих друзів.
Стала [Софія] на порозі і .. роздивлялась по хаті: будуар був ясний, розкішний, вигідний (Леся Українка);
Місто й досі осоружне мені з усіма отими інститутами, туалетами, тротуарами, будуарами, гарнітурами... (А. Крижанівський);
Він згадував минулу вечірку.., і чомусь на думку спливали ліврейні лакеї при будуарах графинь і княгинь (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)