будочник
БУ́ДОЧНИК, а, ч.
1. Залізничний сторож.
Будочник зняв з полички згорнуті прапорці й вийшов на рейки (П. Панч);
Вийшов будочник, посвітив ліхтарем, сонно поглянув услід проїжджим .. і опустив шлагбаум (Б. Левін).
2. заст. Постовий поліцай, що наглядав за порядком на вулицях і мав свою будку.
Далеко в центрі міста глухий будочник Кіндратій .. несамовито калатав у розтрісле калатало (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)