будочник

БУ́ДОЧНИК, а, ч.

1. Залізничний сторож.

Будочник зняв з полички згорнуті прапорці й вийшов на рейки (Панч, Солом. дим, 1929, 54).

2. заст. Постовий поліцай, що наглядав за порядком на вулицях і мав свою будку.

Далеко в центрі міста глухий будочник Кіндратій.. несамовито калатав у розтрісле калатало (Смолич, II, 1958, 9).

Значення в інших словниках

1. будочник — бу́дочник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. будочник — -а, ч. 1》 Залізничний сторож. 2》 заст. Постовий поліцай, що наглядав за порядком на вулицях і мав свою будку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. будочник — БУ́ДОЧНИК, а, ч. 1. Залізничний сторож. Будочник зняв з полички згорнуті прапорці й вийшов на рейки (П. Панч); Вийшов будочник, посвітив ліхтарем, сонно поглянув услід проїжджим .. і опустив шлагбаум (Б. Левін). 2. заст.  Словник української мови у 20 томах
4. будочник — СТО́РОЖ (особа, яка охороняє кого-, що-небудь); ВАХТЕ́Р, ШВЕЙЦА́Р, ПОРТЬЄ́, КОНСЬЄ́РЖ, ПРИДВЕ́РНИК заст., ДВЕ́РНИК діал. (черговий сторож при вході в установу, підприємство, житловий будинок і т. ін.); ВОРОТАР (сторож біля воріт); КАЛАТА́ЛЬНИК, ДІД заст.  Словник синонімів української мови