букетик
БУКЕ́ТИК, а, ч.
Зменш. до буке́т 1.
– Оце тобі, Манюню, букетик, – подав він квітки тітці (М. Коцюбинський);
Мар'яна вийшла на берег з букетиком .. дозрілих конвалій... (Г. Колісник);
Дівчина притиснула до грудей букетик троянд (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)