булькнути
БУ́ЛЬКНУТИ, не, док.
1. Однокр. до бу́лькати.
Ломачевський кинув жабу в воду; жаба булькнула й сховалась (І. Нечуй-Левицький);
Дмитро простягнув чашечку під кран, крутнув. Кран безвольно булькнув (А. Крижанівський).
2. розм. Упасти з бульканням.
Зірвавшись з-під ноги, покотився вниз і дзвінко булькнув у річку камінець (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)