бундючність

БУНДЮ́ЧНІСТЬ, ності, ж.

Абстр. ім. до бундю́чний 1.

Перед загибеллю гордість буває, а перед упадком – бундючність (Біблія. Пер. І. Огієнка);

– Випиймо, о. Мойсей, за вічну пам'ять шляхетського польського гонору! За їх бундючність давню! (І. Нечуй-Левицький);

Він захлинався від радості, маючи нарешті змогу потішитись над бундючністю своячки (Н. Рибак);

Всі вимагали покласти край усім цим міщанським змаганням з бундючності й велелюддя застіль (із журн.).

Значення в інших словниках

1. бундючність — бундю́чність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. бундючність — Пиха, чванство, гордування, пихатість і всі пох. від БУНДЮЧНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. бундючність — -ності, ж. Абстр. ім. до бундючний 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бундючність — БАГА́ТСТВО (зовнішня пишна краса, ошатність оздоблення і обстановки тощо), ГО́ЙНІСТЬ розм., РО́ЗКІШ підсил., ПИ́ШНІСТЬ підсил., ПИШНО́ТА підсил.; БУНДЮ́ЧНІСТЬ, ПОМПЕ́ЗНІСТЬ (пишність, розрахована на ефект).  Словник синонімів української мови
5. бундючність — Бундю́чність, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. бундючність — БУНДЮ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до бундю́чний 1. — Випиймо, о. Мойсей, за вічну пам’ять шляхетського польського гонору! За їх бундючність давню! (Н.-Лев., І, 1956, 126); Він захлинався від радості, маючи нарешті змогу потішитись над бундючністю своячки (Рибак, Помилка.., 1956, 180).  Словник української мови в 11 томах