бундючність
БУНДЮ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до бундю́чний 1.
— Випиймо, о. Мойсей, за вічну пам’ять шляхетського польського гонору! За їх бундючність давню! (Н.-Лев., І, 1956, 126);
Він захлинався від радості, маючи нарешті змогу потішитись над бундючністю своячки (Рибак, Помилка.., 1956, 180).
Словник української мови (СУМ-11)