бундючно

БУНДЮ́ЧНО. Присл. до бундю́чний.

Не те за панщини було! Там кожний пан ступав так бучно І відзивався так бундючно, Немов король (Фр., X, 1954, 267);

Ротмістр, який стояв над купою риби, взявся в боки й бундючно скинув догори еолову (Панч, Гомон. Україна, 1954, 30);

От глитай. Обідравши побожно На селі усіх бідних людей. Він живе так бундючно, вельможне (Сам., І, 1958, 155);

В емігрантській пресі з’явився бундючно написаний в стилі царських рескриптів лист (Еллан, II, 1958, 253);

Масвський не говорив, а промовляв голосно й бундючно, немов справдешній мітинговий оратор (Шовк., Інженери, 1956, 52).

Значення в інших словниках

1. бундючно — бундю́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. бундючно — Присл. до бундючний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бундючно — БУНДЮ́ЧНО. Присл. до бундю́чний. Не те за панщини було! Там кожний пан ступав так бучно І відзивався так бундючно, Немов король (І. Франко); От глитай. Обідравши побожно На селі усіх бідних людей, Він живе так бундючно, вельможно (В.  Словник української мови у 20 томах
4. бундючно — Бундючно нар. Высокомѣрно, чванно. Пішов з ківнат бундючно-грізною ходою. Котл. Ен. IV. 52.  Словник української мови Грінченка