бунтливий

БУНТЛИ́ВИЙ, а, е, рідко.

Те саме, що бунтівли́вий.

Ось він, цей бунтливий віршописець з Вільна, Неспокійно зводить голову худу (М. Бажан).

Значення в інших словниках

1. бунтливий — бунтли́вий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. бунтливий — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
3. бунтливий — БУНТЛИ́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що бунтівли́вий. Ось він, цей бунтливий віршописець з Вільна, Неспокійно зводить голову худу (Бажан, Роки, 1957, 273).  Словник української мови в 11 томах