бург

БУРГ, у, ч., іст.

У середньовічній Західній Європі – назва укріплених, надійно захищених замків.

Іван Остапович був гарний верхом на коні, .. неначе пишний середньовіковий лицар серед чорного задимленого німецького бургу (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. бург — Бург: — замок [47] — палац [XIX] Поки депутати працювали над нею у Відні, в цісарськім бургу сталося дещо нового [XIX]  Словник з творів Івана Франка
2. бург — бург іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. бург — (нім. Burg) укріплений замок у Західній Європі за середньовіччя.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. бург — (лат. — укріплене місце) 1. Військове укріплення стародавніх римлян. 2. Захищений валами і дерев'яними стінами населений пункт у ранньосередньовічній Європі. З'явився за часів просування на схід саксонських вождів у вигляді уфортифікованого маєтку.  Архітектура і монументальне мистецтво