бург
БУРГ, у, ч., іст.
У середньовічній Західній Європі – назва укріплених, надійно захищених замків.
Іван Остапович був гарний верхом на коні, .. неначе пишний середньовіковий лицар серед чорного задимленого німецького бургу (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бург — Бург: — замок [47] — палац [XIX] Поки депутати працювали над нею у Відні, в цісарськім бургу сталося дещо нового [XIX] Словник з творів Івана Франка
- бург — бург іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- бург — (нім. Burg) укріплений замок у Західній Європі за середньовіччя. Словник іншомовних слів Мельничука
- бург — (лат. — укріплене місце) 1. Військове укріплення стародавніх римлян. 2. Захищений валами і дерев'яними стінами населений пункт у ранньосередньовічній Європі. З'явився за часів просування на схід саксонських вождів у вигляді уфортифікованого маєтку. Архітектура і монументальне мистецтво